Курсовая работа: Облік собівартості продукції на підприємстві
План
Вступ
Розділ 1.
Теоретичні основи формування та обліку собівартості продукції
1.1
Загальні основи побудови обліку формування витрат виробництва продукції (робіт,
послуг)
1.2
Групування витрат за статтями калькуляції
1.3 Облік
затрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції
Розділ 2.
Облік собівартості продукції на підприємстві
2.1
Організація аналітичного обліку основного виробництва
2.2
Визначення виробничої собівартості
Висновки
Література
Вступ
В умовах ринкової економіки
бухгалтерський облік є особливо важливою функцією ефективного управління виробничими
комерційними структурами, знаряддям контролю за раціональними і економічним
використанням ресурсів з метою досягнення комерційного успіху і виконання
фінансових обов’язків перед державою.
Опанування знаннями
бухгалтерського обліку, контролю і аналізу господарської діяльності з метою
виявлення слабких місць у роботі підприємств і знаходження шляхів подальшого
покращання їх роботи є головною метою керівника підприємства, менеджера,
економіста, бухгалтера.
Удосконалення побудови своєчасного
достовірного бухгалтерського обліку нерозривно пов’язане з вирішенням
актуальних завдань в галузі економіки. Виявленню внутрішньогосподарських
резервів підприємств, запобіганню зловживанням і перевитратам, зниженню
собівартості продукції, підвищенню продуктивності праці, рентабельност
виробництва (робіт, послуг), досягненню комерційного успіху сприяють чітко
налагоджений облік і контроль.
Важливе значення відігра
науково-обгрунтований бухгалтерський облік витрат виробництва, що форму
нформацію про використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів,
собівартості виробництва і реалізації, а в кінцевому результаті показники
ефективності роботи підприємства і об’єднань.
Облік затрат на виробництво
калькулювання собівартості продукції має найбільшу специфіку в зв’язку з
особливостями технології виробництва на підприємствах різних галузей
підгалузей промисловості.
Поряд з необхідністю вивчення
загальних завдань організації і методології обліку і калькулювання собівартост
в промисловості виникає суттєва необхідність засвоєння тих особливостей
формування затрат, розподілу комплексних витрат, прийомів і способів
калькулювання собівартості виробів, які визначаються галузевими факторами.
Мета обліку затрат і калькулювання
собівартості продукції заключається в своєчасному, повному і достовірному
визначенні фактичних затрат, зв’язаних з виробництвом і збутом продукції,
визначенні фактичної собівартості окремих видів і всієї продукції, контролі за
використанням ресурсів і грошових коштів. Неперевершений поточний облік витрат
в місцях виникнення затрат, виявлення можливих відхилень від встановлених норм,
причин, винуватців цих відхилень повинен задовільнити потреби оперативного
управління виробництвом.
В основі організації обліку витрат
на виробництво лежать слідуючі принципи:
—документування витрат і повне їх
відображення на рахунках обліку виробництва;
— групування витрат по
об’єктам обліку і місцям їх виникнення;
— відповідність об’єктів
обліку витрат з об’єктами калькулювання собівартості продукції, показників обліку
фактичних витрат з нормативними, плановими;
— розширення кола витрат, як
відносяться на об’єкти обліку за прямим призначенням;
— здійснення оперативного
контролю за витратами виробництва і формуванням собівартості продукції.
Розділ 1. Теоретичні основи
формування та обліку собівартості продукції
1.1 Загальні основи побудови
обліку формування витрат виробництва продукції (робіт, послуг)
Облік витрат на виробництво
продукції (робіт, послуг) здійснюється на підставі Типових положень з
планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг),
затверджених постановами Кабінету Міністрів Украни:
- № 186 від 09.02.86 р.
(будівельно-монтажні роботи);
- № 334 від 18.03.96 р.
(торговельна діяльність);
- № 452 від 23.04.96 р.
(сільськогосподарські підприємства);
- № 473 від 26.04.96 р.
(промисловість);
Інструкції з планування, обліку
калькулювання собівартості робіт (послуг) на підприємствах і організаціях
житлово-комунального господарства № 24 від 31.03.97 р., а також на підстав
Законів України:
- "Про податок на додану
вартість" № 168/97-ВР від 03.04.97 р.;
- "Про внесення змін
доповнень до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
283/97-ВР від 22.05.97 р.;
- Положення (стандарт)
бухгалтерського обліку 16 "Витрати" (Наказ Міністерства фінансів
України № 318 від 31 грудня 1999 р., зареєстрований в Міністерстві юстиц
України № 27/4248 від 19 січня 2000 р.).
Витрати виробництва - це спожиті в
процесі виробництва засоби виробництва, які втілюють у собі минулу працю
(сировину, матеріали, амортизацію основних засобів, працю працівників, зайнятих
у процесі виробництва теперішньому) з відповідними на неї нарахуваннями та ін [1].
Операційні витрати - це витрати,
що пов'язані з діяльністю по реалізації продукції та управлінням підприємством.
Вони характеризують витрати, що були у звітному періоді і безпосередньо не
пов'язані з виробництвом продукції. Операційні витрати як. правило поділяються
на адміністративно-управлінські, витрати на збут та витрати, пов'язані з
науково-дослідницькими й дослідно-конструкторськими роботами.
Валові витрати (згідно із Законом
України № 283/97-ВР, ст. 5) - це сума будь-яких витрат платника податку у
грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація
вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким
платником податку для їх подальшого використання у власній господарській
діяльності.
Положення (стандарт)
бухгалтерського обліку 16 "Витрати" визначає методологічні принципи
формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та
розкриття у фінансовій звітності.
Витрати відображаються в
бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням
зобов'язань [11].
Перелік і склад калькулювання
виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством.
До виробничої собівартост
продукції (робіт, послуг) включаються:
- прямі матеріальні витрати;
- прямі витрати на оплату праці;
- інші прямі витрати;
- загальновиробйичі витрати.
До складу прямих матеріальних витрат
включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу
вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів і комплектуючих виробів,
допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до
конкретного об'єкта витрат.
До складу прямих витрат на оплату
праці включаються заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у
виробництві продукції, виконанні робіт або наданні послуг, які можуть бути
безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.
До складу інших прямих витрат
включаються всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесен
до конкретного об'єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плата
за оренду земельних майнових паїв, амортизація тощо.
Згідно із Законом України "Про
бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" № 996-ХІУ від
16.07.99 р. і Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку І "Загальн
вимоги до фінансової звітності" до витрат, пов'язаних зі зменшенням
економічних вигод (активів) або зі збільшенням зобов'язань протягом облікового
періоду відносяться:
а) витрати, що виникають у зв'язку
зі зменшенням активів:
- списання сировини, матеріалів на
виробництво (рах. № 23), матеріалів для ремонту обладнання, на адміністративн
потреби;
- витрати від знецінення запасів;
- нестачі запасів (сировини,
комплектуючих, готової продукції, товарів тощо);
- нарахування амортизації;
- списання основних засобів,
нематеріальних активів, МШП та інших необоротних активів, що стали непридатними
не використовуються;
- визнані економічні санкції -
штрафи, пені, неустойки, що підлягають сплаті чи сплачені;
- нарахування резерву сумнівних
боргів або списання дебіторської заборгованості, що не може бути погашена.
Таким чином, все, що не може бути
визнане активом, списується на витрати;
б) витрати, що збільшують
зобов'язання підприємства:
- заробітна плата;
- податки, збори, обов'язков
платежі;
- відрахування на обов'язкове та
добровільне страхування;
- транспортні витрати;
- послуги сторонніх організацій
(консультаційних, юридичних, медичних, аудиторських);
- оренди, витрат зв'язку, послуг з
реклами, комунальних послуг, інше нарахування витрат, пов'язаних зі збільшенням
зобов'язань.
Особливістю нових Національних
стандартів є те, що всі витрати, пов'язані зі звітним періодом, відноситимуться
на витрати такого періоду. Навіть такі витрати, як крадіжки, сплачені штрафи
відноситимуться на рахунки обліку витрат, оскільки ці та подібні витрати
пов'язані зі зменшенням або збільшенням зобов'язань — зменшують прибуток (не
оподатковуваний), а відповідно зменшують і власний капітал [14].
Метою обліку собівартост
продукції є своєчасне, повне і достовірне визначення фактичних витрат,
пов'язаних з виробництвом продукції, а також контроль за використанням
матеріальних, трудових і грошових ресурсів та інших витрат. Дані обліку витрат
на виробництво продукції використовуються для визначення результатів діяльност
структурних підрозділів і підприємства в цілому, фактичної ефективност
організаційно-технічних заходів, спрямованих на розвиток і вдосконалення
виробництва, для планово-економічних і аналітичних розрахунків.
За місцем виникнення витрати на
виробництво продукції групуються за цехами, дільницями, службами й іншими
адміністративне обособленими структурними підрозділами виробництв.
Залежно від характеру
призначення виконуваних процесів виробництво поділяється на основне, допоміжн
та обслуговуючі виробництва і господарства.
До основного виробництва належать
цехи, дільниці, що беруть безпосередню участь у виготовленні продукції.
Допоміжні виробництва призначен
для обслуговування цехів основного виробництва: виконання робіт з ремонту
основних засобів, забезпечення інструментом, запасними частинами для ремонту
обладнання, різними видами енергії, транспортними та іншими послугами. До них
належать ремонтні цехи, експериментальні, енергетичні, транспортні та інш
підрозділи.
До обслуговуючих виробництв
господарств (непромислового господарства) належать: незаводський транспорт
житлово-комунальне господарство і культурно-побутові заклади, підсобн
сільськогосподарські підприємства та інші структурні підрозділи, які не беруть
участі у виробництві товарної продукції [15].
Всі витрати на виробництво
включаються до собівартості окремих видів продукції, робіт, послуг (у тому
числі окремих виробів, виготовлених за індивідуальним замовленням) або груп
однорідних виробів.
Витрати на виробництво продукц
класифікуються за елементами і статтями калькуляції.
Під елементами витрат розуміють
економічно однорідні види витрат.
Витрати за статтями калькуляції - це
витрати на окремі види виробів, а також витрати на основне і допоміжне
виробництва.
За способами перенесення вартост
на продукцію витрати поділяються на прямі та непрямі.
До прямих витрат належать витрати,
пов'язані з виробництвом окремих видів продукції (на сировину, основн
матеріали, купівельні вироби і напівфабрикати тощо), що можуть бути
безпосередньо включені до їх собівартості.
До непрямих витрат належать
витрати, пов'язані з виробництвом декількох видів продукції (витрати на
утримання та експлуатацію обладнання, загальновиробничі), що включаються до
собівартості продукції (робіт, послуг) за допомогою спеціальних методів.
Непрямі витрати створюють комплексні статті калькуляції (тобто складаються з
витрат, що включають декілька елементів), котрі відрізняються за функціональною
роллю у виробничому процесі.
За ступенем впливу обсягу
виробництва на рівень витрат останні поділяються на умовно-перемінні та
умовно-постійні.
До умовно-перемінних витрат
належать витрати, абсолютний розмір яких збільшується із збільшенням обсягу
випуску продукції та знижується з його зменшенням. До умовно-перемінних витрат
належать витрати на сировину і матеріали, купівельні комплектуючі вироби,
напівфабрикати, технологічне паливо та енергію, на оплату праці працівникам, зайнятим
у виробництві продукції (робіт, послуг), з відрахуванням на соціальні заходи, а
також інші витрати.
Умовно-постійні - це витрати,
абсолютний розмір яких із збільшенням (зменшенням), випуску продукції істотно
не змінюється. До умовно-постійних належать витрати, пов'язані з
обслуговуванням і управлінням виробничою діяльністю цехів, а також витрати на
забезпечення господарських потреб виробництва.
Витрати на виробництво продукц
(робіт, послуг) поділяються за календарними періодами на поточні й одноразові.
Поточні витрати, тобто постійні -
це звичайні витрати, або витрати з періодичністю менше місяця.
Одноразові витрати - це одноразов
витрати або витрати, які здійснюються періодично (періодичність більше місяця)
спрямовуються на забезпечення процесу виробництва протягом тривалого часу.
Витрати на переробку (виробництво)
запасів включають прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці,
нші прямі витрати, а також постійні змінні виробничі накладні витрати.
Розподілення постійних виробничих
накладних витрат базується на нормальній потужності виробничого устаткування,
"а" змінні виробничі накладні витрати розподіляються на кожну одиницю
виробництва на базі фактичного використання виробничих потужностей.
Таким чином, виробнича
собівартість — це грошовий вираз безпосередніх витрат підприємства, пов'язаних
з виробництвом продукції, виконаних робіт та наданих послуг [19].
1.2 Групування витрат за статтями
калькуляції
Калькуляція (від лат. саісиїаііо -
обчислення) - це обчислення собівартості одиниці продукції, виконаних робіт та
послуг, а також заготівельної собівартості матеріальних цінностей та засобів
виробництва за елементами витрат. Калькуляції складають на продукцію основного
допоміжного виробництв щомісячно, за квартал і рік за цільовим призначенням.
Розрізняють такі види калькуляції: планові (складають на основі прогресивних
норм витрачання засобів виробництва та робочого часу й використовують як
вихідні дані при встановленні цін), кошторисні (стосуються нових видів
продукції, робіт та послуг для розрахунку відпускних цін) і нормативн
(складають на основі існуючих норм використання засобів виробництва та робочого
часу). Ці види калькуляції є. попередніми, їх розробляють до початку
виробництва продукції та використовують при складанні кошторису. Калькуляції,
що за даними бухгалтерського обліку відображають фактичні витрати, називаються
звітними. Вони потрібні для контролю за виконанням планових завдань із
собівартості продукції та для виявлення резервів подальшого зменшення витрат
[12].
Калькуляції складають на кожному
підприємстві за встановленим. переліком статей витрат. Розрізняють калькуляц
собівартості цехову, виробничу, повну, галузеву тощо. Витрати, пов'язані з
виробництвом і збутом (реалізацією) продукції (робіт, послуг), під час планування,
обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) групуються за
відповідними статтями..
Згідно з Інструкцією № 291 від
30.11.99 р. р-" Адміністративні витрати" (рах. № 92) не І включаються
до виробничої собівартості, а "Витрати І на збут" (рах. № 93) — до
повної собівартості продукції (робіт, послуг). Зібрані витрати на дебеті цих ?,
рахунків списуються на зменшення фінансових результатів:
"Загальновиробнич
витрати" (рах. № 91) списуються на рах. № 23 "Виробництво" та
90 "Собівартість реалізації" шляхом розподілу.
До статті калькуляц
"Сировина і матеріали" (субрах. № 201 замість № 05) включається
вартість:
- сировини і матеріалів, що
входять до складу виготовлюваної продукції, створюючи її основу, або
необхідним Компонентом для виготовлення продукції (робіт, послуг);
- купованих матеріалів, що
використовуються у процесі виробництва продукції (робіт, послуг) для
забезпечення нормального технологічного процесу і пакування продукції.
До цієї ж статті належать витрати,
пов'язані з використанням природної сировини, у частині відрахувань для
покриття витрат на геологорозвідку і геологопошуки корисних копалин, на
рекультивацію земель, плата за деревину, продану на пні, і за воду, що
вибирається з водогосподарських систем у межах затверджених лімітів, а також
платежі за використання інших природних ресурсів.
Витрати по статті "Сировина
матеріали" включаються безпосередньо до. собівартості окремих видів
продукції та замовлень.
Витрати на куповані матеріали, що
використовуються в процесі виробництва продукції (робіт, послуг) для
забезпечення нормального технологічного процесу і пакування продукції,
віднесення яких безпосередньо до собівартості окремих видів продукц
ускладнено, включаються до собівартості продукції у такому порядку:
а) встановлюються норми витрат цих
матеріалів на кожний вид продукції;
б) відповідно до встановлених норм
витрат і цін матеріалів визначаються кошторисні ставки на одиницю продукції,
які періодично переглядаються відповідно до зміни норм витрат матеріалів або
цін;
в) фактичні витрати на зазначен
матеріали включаються до собівартості окремих видів продукції, товарно
продукції та незавершеного виробництва пропорційно до кошторисних ставок.
Допускається не встановлювати
кошторисні ставки купованих матеріалів на одиницю продукції, а відносити їх
фактичні витрати на собівартість пропорційно до витрат за нормою.
В окремих галузях промисловост
стаття калькуляції "Сировина і матеріали" може бути деталізована з
урахуванням характеру, структури й організації виробництва.
Так, у машинобудівельній,
суднобудівельній, харчовій, окремих галузях хімічної та нафтохімічно
промисловості можливе виділення в окрему комплексну статтю калькуляц
напівфабрикатів власного виробництва. При цьому під напівфабрикатами власного
виробництва розуміються продукти, одержані в окремих цехах, переділах, які ще
не пройшли всі встановлені технологічним процесом операції та підлягають
доробці у наступних цехах, переділах цього ж підприємства або комплектуванню у
вироби.
Не належать до напівфабрикатів матеріали,
виготовлені підприємством для власних потреб (металеві вироби, електроди,
нструменти загального призначення тощо), які оприбутковуються на відповідному
балансовому рахунку товарно-матеріальних цінностей і в подальшому обліку не
відрізняються від куплених [14].
До статті калькуляц
"Куплені комплектуючі вироби, напівфабрикати, роботи і послуги виробничого
характеру сторонніх підприємств і організацій" (субрах. № 202) включається
вартість:
- купованих комплектуючих виробів
напівфабрикатів, що потребують монтажу або додаткової обробки на даному
підприємстві;
- робіт і послуг виробничого
характеру, які виконуються сторонніми підприємствами або структурними
підрозділами підприємства, що не належать до основного виду діяльності. До
робіт і послуг виробничого характеру належать: здійснення окремих операцій з
виготовлення продукції, обробка сировини і споживчих матеріалів, часткова
обробка напівфабрикатів і виробів тощо за умови, що ці послуги відносяться
безпосередньо на собівартість конкретних видів продукції.
Вартість купованих комплектуючих
виробів, напівфабрикатів, робіт і послуг виробничого характеру включається
безпосередньо до вартості окремих видів і замовлень.
Не відображається в даній статт
калькуляції (а також у собівартості продукції) вартість комплектуючого
обладнання, яке оплачується за рахунок замовника вище ціни за виріб, не
потребує обробки й монтажу на підприємстві і не включається' до його валово
продукції.
До такого обладнання належать
електрообладнання (готові машини або окремі технологічні вузли, що надходять
від заводів-суміжників на завод, який є головним постачальником всього
комплексу обладнання) установок для хімічних і нафтохімічних заводів, бурового
обладнання тощо, що не потребує обробки й монтажу головним заводом ані у себе,
ані у замовника, а також комплектуюче обладнання, що надійшло до замовника
транзитом, проминувши завод головного постачальника, безпосередньо з
заводів-суміжників, розрахунок за яке здійснює завод головний постачальник. У
суднобудівельній промисловості в окрему статтю калькуляції відкремлюються
контрагентські поставки і роботи. У цій статті відображається вартість
механізмів і виробів, повністю закінчених підприємством-контрагентом і готових
до монтажу на суднах, а також контрагентські роботи з монтажу суднового
обладнання, електрообладнання суден тощо під час будівництва (ремонту) суден.
Розрахунок витрат здійснюється для
кожного судна (замовлення) відповідно до переліку контрагентських поставок
робіт, передбачених у заводській нормативно-технічній документації.
Витрати по статті калькуляц
"Контрагентські поставки і роботи" безпосередньо включаються до
собівартості окремих виробів і замовлень.
До статті калькуляції "Паливо
та енергія на технологічні потреби" (субрах. № 203 замість рах. № 06)
відносяться витрати на всі види палива (як одержані від сторонніх підприємств
організацій, так і виготовлені самим підприємством), безпосередньо
використовувані у процесі виробництва продукції.
Витрати на сировину, матеріали,
куповані комплектуючі вироби, напівфабрикати, паливо, енергію та інш
матеріальні ресурси формуються виходячи з цін придбання, включаючи витрати на
транспортування, зберігання і доставку, які здійснюються сторонніми
організаціями, матеріальних витрат, пов'язаних з транспортною доставкою (у тому
числі вантажно-розвантажувальні роботи) матеріальних ресурсів транспортом
персоналом підприємства, втрат від нестачі матеріальних цінностей у дорозі в
межах норм природного убутку.Транспортно-заготівельні витрати на сировину,
матеріали, куповані комплектуючі вироби, напівфабрикати і паливо в окрему
статтю калькуляції не виокремлюються, а включаються до вартості (статті)
вказаних матеріальних ресурсів. Облік цих витрат ведеться за групами
підгрупами матеріальних ресурсів, що використовуються у виробництві, та їх
відносної величини щодо придбаних матеріалів (тверде паливо, рідке паливо,
шихтові матеріали, скло, метали за групами тощо).
В окремих галузях промисловост
(машинобудівній, деревообробній, нафтохімічній, харчовій тощо) можливе
виділення транспортно-заготівельних витрат в окрему статтю витрат.
У статті калькуляц
"Зворотні відходи" відображається вартість повернутих відходів, що
відраховуються із загальної суми матеріальних витрат, віднесеної на
собівартість продукції.
До статті калькуляції "Основна
заробітна плата" (субрах. №661 замість субрах. № 70-1) відносяться витрати
нарахованої основної заробітної плати відповідно до прийнятих підприємством
систем оплати праці у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок
для працівників, зайнятих виробництвом продукції.
До статті калькуляц
"Додаткова заробітна плата" (субрах. № 661 замість субрах. № 70-1)
відносяться витрати нарахованої виробничому персоналові підприємства додатково
заробітної плати за працю понад визначені норми, за трудові успіхи й
винахідництво і за особливі умови праці. Вона містить доплати, надбавки,
гарантійні й компенсаційні виплати, передбачені законодавством, премії,
пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
До статті калькуляц
"Відрахування на соціальні заходи" (рах. № 65 замість рах. № 69)
відносяться:
1) відрахування на обов'язкове
державне соціальне страхування, у тому числі на обов'язкове соціальне
страхування на випадок безробіття;
2) відрахування на обов'язкове
державне пенсійне страхування (до Пенсійного фонду), а також відрахування на
додаткове пенсійне страхування (здійснюється згідно з порядком, визначеним
законодавством).
До статті калькуляц
"Витрати, пов'язані з підготовкою й освоєнням виробництва продукції"
(рах. № 20, 65, 66 та ін. замість рах. № 05, 70, 69 та ін.) відносяться
витрати:
- на підготовчі роботи у добувних
галузях;
- збільшені витрати на виробництво
нових видів продукції в період їх освоєння, включаючи перші видання книг, а
також витрати, пов'язані з підготовкою і освоєнням випуску продукції, не
призначеної для серійного або масового виробництва;
- на освоєння нового виробництва,
цехів і агрегатів (пускові витрати);
- на винахідництво
раціоналізацію.
